Порядок подання та розгляду (з дотриманням конфіденційності) заяв про випадки насильства, булінгу (цькування)

1. Учасники освітнього процесу у разі виявлення ознак чи факторів, що можуть вказувати на насильство, булінг, складні життєві обставини, жорстоке поводження з дитиною/працівником закладу освіти або ризики щодо їх виникнення стосовно дитини/працівника закладу освіти, можуть подати письмову заяву уповноваженій особі закладу освіти. Заява подається у письмовому вигляді на ім’я керівника освітнього закладу відповідно до Закону України «Про звернення громадян». Право подати заяву мають здобувачі освіти, їх батьки, педагоги, інші учасники освітнього процесу. Заява заповнюється державною мовою, розбірливим почерком. Виправлення не допускаються. У заяві необхідно вказати: прізвище, ім’я, по батькові заявника, адресу фактичного проживання, контактний телефон; статус (постраждалий чи свідок булінгу); навести розгорнутий виклад фактів; інформацію  щодо джерела отримання інформації; тривалість; дата подання заяви та особистий підпис.

2. Наказом по закладу освіти створюється Комісія з розгляду випадків булінгу (цькування) за участі педагогічних працівників, практичного психолога  школи, батьків потерпілого та булера, керівника закладу, інших зацікавлених осіб.

 3. Уповноважена особа закладу освіти у 3-денний період з моменту отримання заяви скликає засідання Комісії з розгляду випадків насильства, булінгу (цькування).

 4. Уповноважена особа у разі виникнення підозри, або отримання заяви щодо насильства, булінгу, жорстокого поводження з дитиною/працівником закладу освіти або якщо є реальна загроза його вчинення (удома, з боку однолітків, з боку інших) проводить зустріч із особою, стосовно якої є інформація про жорстоке поводження, намагається розговорити, встановити контакт, довірливі стосунки та надати емоційну підтримку; проявити інтерес, дружелюбність, щирість, теплоту і симпатію, постраждала особа має відчути, що її дійсно чують і розуміють. У процесі розмови, якщо особа підтверджує факт жорстокого поводження чи насильства щодо неї, уповноваженій особі необхідно з’ясувати терміни подій, які відбулися, та отримати їх опис.

5. Комісія з розгляду випадків насильства, булінгу (цькування) у 7-денний період з моменту отримання заяви проводить розслідування, з’ясовує всі обставини та за результатами розслідування приймає відповідне рішення та рекомендації. За підсумками роботи комісії складається протокол. 

6. Для прийняття рішення та вжиття відповідних заходів реагування результати проведеного розслідування узагальнюються наказом по закладі освіти.        

  7. Якщо випадок цькування був одноразовим, питання з налагодження мікроклімату в дитячому середовищі та розв’язання конфлікту вирішується у межах закладу освіти учасниками освітнього процесу. Результат  розслідування та рішення комісії доводиться керівником закладу до відома постраждалого. У випадку, якщо постраждалий не згодний з рішенням комісії, керівник закладу повідомляє про право звернутися із заявою до органів Національної поліції  України.

  8. Якщо комісія визнала, що це був булінг, а не одноразовий конфлікт, то керівник закладу освіти повідомляє уповноважені підрозділи органів Національної поліції України та Службу у справах дітей.   

 9. Уповноважена особа або особа, яка її замінює у разі відсутності відповідно до наказу про склад комісії, згідно з протоколом засідання комісії відповідає за виконання та моніторинг запланованих заходів відновлення та нормалізації психологічного клімату в закладі освіти та визначених рекомендацій для учасників булінгу (цькування).

10. Рішення Комісії з розгляду випадків булінгу реєструється в окремому журналі (паперовий вигляд) з оригіналами підписів усіх її членів.

  11. Не залежно від рішення комісії, керівник закладу забезпечує виконання заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які вчинили булінг (цькування), стали його свідками або постраждали від нього.

Зразок заяви

                                          Директору

Холминської ЗОШ І-ІІІ ст.

В. Л. Кулик

(прізвище, ім’я, заявника)

Контактний телефон:________________________

                                                                                                      (адреса фактичного місця проживання)_________________

Адреса електронної поштової скриньки ___________________

Заява

Прошу провести розслідування за фактами випадків булінгу
(цькування)___________________________________________________. 

                                                                     (прізвище, ім’я постраждалого)

Далі в заяві необхідно вказати особу або осіб, які вчинили цькування та
описати  діяння, які полягають  у психологічному, фізичному чи іншому
насильстві над особою і носять системний характер.

 

_________________                                                        _______________

             (дата)                                                                        (підпис)

 

Обирай для себе чек-лист корисних справ та виконуй🌿

Як вберегтися від COVID-19

Як боротися з булінгом: поради для дітей

Ласкаво прошу на мою сторінку, тут ви можете знайти цікаву інформацію для себе та про мене. 

Офіційно професія «соціальний педагог» з'явилася в нашій країні порівняно нещодавно.  І суспільство ще не зовсім знає чи розуміє, хто такий соціальний педагог. Найчастіше соціального педагога плутають або із соціальним працівником, або з практичним психологом. Без сумніву, ці фахи пов’язані між собою, адже серед академічних дисциплін соціальна педагогіка посідає проміжне місце між психологією та соціологією, поєднуючи в собі певні риси однієї й іншої. Проте,  якщо соціальний працівник у рамках роботи в якійсь із соціальних служб допомагає малозабезпеченим і малозахищеним прошаркам населення вирішувати соціальні проблеми – наприклад, отримати певний вид матеріальної допомоги тощо, то соціальний педагог насамперед виховує вміння не падати духом, навчає самостійно знаходити вихід зі складної ситуації, формує людину, особливо молодого віку, як особистість, здатну впоратися з психологічними та соціальними негараздами.

Професійна діяльність соціального педагога має ряд особливостей. Суть її полягає в тому, що на відміну від учителя чи соціального працівника, соціальний педагог має справу у своїй професійній діяльності з дитиною та підлітком у процесі їхнього розвитку, соціального становлення.

Слід зазначити, що практичний психолог і соціальний педагог є фахівцями, які не можуть бути взаємозамінюваними. У кожного з них відповідно до фаху своя методологія роботи, інструментарій, напрями та зміст діяльності, що відповідають їх функціональним обов’язкам. Психолог більше зорієнтований на внутрішній світ дитини, натомість соціальний педагог обов’язково намагатиметься допомогти соціалізуватися, тобто самореалізуватися, не випадаючи за межі суспільства, знайти своє місце в ньому і водночас бути корисним для інших.

Діяльність соціального педагога в закладах освіти передбачає створення умов для успішної соціалізації та адаптації дитини, як процесу набуття нею соціальної компетентності, формування і ствердження її як особистості, входження в активне громадське життя. Соціальний педагог – ключова фігура в закладі освіти,  яка покликана об'єднати зусилля родини, школи, громадськості, для надання допомоги дитині. Тому слід зазначити, що робота соціального педагога за будь-яким напрямком стає більш ефективною завдяки співпраці з психологом, педагогічним колективом, батьками, адміністрацією навчального закладу та спеціалістами з різних соціальних служб, правових, медичних установ тощо. Така взаємодія дає змогу здійснювати інтегрований підхід щодо соціально-педагогічного супроводу учнівської молоді в сучасних умовах.

На жаль, не можна ще сказати про те, що діяльність соціальних педагогів досягла визначних результатів і визначного рівня. Не вистачає фахівців із соціальної сфери, а якщо такі знаходяться, то не точно розуміють чим вони повинні займатися. Матеріальна сторона також грає велике значення. Обсяг роботи дуже великий, заробітна плата не виправдовує витрачених на таку роботу зусиль. Але говорити так однозначно було б не дуже тактовно, тому що існують люди, які дуже люблять свою справу, віддають їй усі свої сили. Ці люди  одержують задоволення від своєї роботи, від того,  що допомогли хоч комусь.

Сфера діяльності соціального педагога — соціум, як найближче оточення особистості,  людські відносини, соціокультурні умови розвитку.  Який соціум ми маємо зараз?  В останній десяток років розцвіли такі соціальні проблеми, як нестаток і бідність, алкоголізм і наркоманія, безробіття, бродяжництво і соціальне сирітство, злочинність і жорстока поведінка.  Потреба в соціальному педагогові з'являється там і тоді,  де і коли сім'я, школа, громадськість не забезпечують необхідного розвитку, виховання й освіти дитини, молодої людини. Саме у такий період соціальний педагог  є дуже потрібним, особливо для роботи з іще не сформованою молоддю та дітьми, на долі яких ці процеси впливають, мабуть, найтяжче.

Одним з головних завдань соціального педагога є допомога дитині виразити себе, свої бажання, свої емоції, знайти себе як унікальну особистість. Яким чином вирішується це завдання? Все починається з діагностики. Кожен навчальний рік починається з складання соціальних паспортів класів. На їх основі складається соціальний паспорт закладу. Спільно з класними керівниками  визначаємо, хто з дітей заслуговує більшої уваги. На дітей "групи ризику" ведеться соціальна історія .

Існує думка: діти "групи ризику" - це "важкі діти". Але це не зовсім так. Особливої уваги і турботи соціального педагога вимагають діти, які мають певні соціальні проблеми: слабке здоров'я, проблеми в міжособистісному спілкуванні, низьку успішність, важкі соціальні умови, складні відносини між членами сім'ї і т.д. Адже за певного збігу обставин ці проблеми можуть загостритися і дитина не завжди може впоратися з ними. Ось тоді вона стає "важкою". Щоб цього не сталося, соціальний педагог проводить з такими дітьми активну роботу. Так для роботи з дітьми, що мають проблеми в навчанні, підключають психологів, які працюють над розвитком пізнавальної сфери, формують навчальну мотивацію, розвивають певні психічні процеси; вчителів-предметників; керівників предметних гуртків та факультативів, які допомагають дитині впоратися з труднощами і проблемами у наванні та визначитися в інтересах.  

Соціальний педагог допомагає визначити інтереси дитині, після чого може запропонувати  гурток, секцію в позашкільному закладі, в якій вона може розвивати свої інтереси та здібності - це теж допоможе дитині вийти з "групи ризику". Крім цього допоможе дитині з професійною орієнтацією.

З деякими дітьми потрібно проводити індивідуальну роботу з розвитку емоційної сфери, формування культури почуттів, тобто вмінню замінити негативні емоції позитивними, моральними, етичними, інтелектуальними почуттями.

Якщо згадати вірш В.Маяковського "Что такое хорошо и что такое плохо": 

"Крошка сын к отцу пришёл,

и спросила кроха:

- Что такое хорошо и что такое плохо?..."

то, мабуть, соціальний педагог зараз і має бути "батьком", який навчить дітей "что такое хорошо и что такое плохо".

 Усі батьки дуже лякаються, коли помічають, що дитина поводиться агресивно, краде, бреше, занадто замкнена, брутальна. Та й як тут не хвилюватися. Але насправді всі ці види поведінки є лише сигналом - чогось наша дитина ще не вивчила, чи чогось їй не вистачає, щось відбувається всередині неї, що змушує її так поводитись. В усіх таких випадках перелякані батьки приділяють багато негативної уваги, намагаючись «вигнати бісів». Це призводить до того, що негативна поведінка дитини навіть може посилюватися. Спробуйте усі свої звернення до дитини замінити з негативу на позитив.

Допомогти дитині знайти себе, компенсувати соціальне неблагополуччя цікавою справою, знайти нових друзів і однодумців - це головний успіх в роботі соціального педагога.